Люби любов – полюбиш й Бога.
І хто б війною не плекав,
Його любов – свята і строга,
Хто б пеклом тебе не лякав.
Похвали себе за все і пробач,
Про помилки забудь й більш не плач.
Відпусти думки всі в темноту,
В твої коси любов заплету.
Облишай вічний стрес й кортизол,
Дихай в йозі як пес під низом.
І не думай про світ, що кругом,
Бий шістірку козирним тузом!
Любиш біль? Постраждай іще раз,
Далі буде лиш щастя й екстаз.
Відліпись від кліше і брехні,
Закохай у себе всі їх ʼніʼ!
Експресуй, проявляйся, лунай,
Терпко й вільно кохайся, літай.
У просторі лиш ти – хвиля змін,
Підведися й вставай із колін!
Я даю собі шанс прокинутись
із низького і темного сну,
у якому треба прикинутись
і забути свою весну.
Я даю собі шанс згадати
вічне сяйво, яким являюся,
і в повітрі від щастя стрибати,
і на хмарах, як ангел, гойдатися.
Я даю собі шанс засяяти
і високих вібрацій набратися,
із себе світло плавити
й високо Бога триматися.
Я даю собі шанс прозрівати
й шляхом радості й щастя розвиватися.
В цьому сні я буду кохати
і просвітництвом займатися.